Руські князівства другої половини XIV –першої половини XVI ст. Кримське ханство

     У XIV столітті розквітає Молдавське князівство, що розширює й закріплює за собою Буковину, яка стає його частиною як Шипинська земля. У цей саме час польська шляхта та литовські князі з роду Гедиміновичей вдало скористались початком занепаду Золотої Орди. До складу Великого князівства Литовського тривалий час входили білоруські й українські землі, та й пануванню на цих теренах Золотої Орди було покладено край. Литовські князі виступили заміною Рюриковичам у процесі об'єднання руських князівств. Вони діяли за принципом «нового не вводимо, старого не міняємо», активно переймали руську культуру.

     Між Польщею та Великим князівством Литовський було укладено Кревську унію — шлюбний договір, за яким Ягайло прийняв католицтво і став польським королем. Через 2 роки Галицька земля була передана під польську корону. У цей час поступово обмежується та ліквідуються удільні князівства. Згодом у Литві розгорнулась боротьба за великокняжий престол між Свидригайлом, якого підтримали православні й промосковські бояри з князями, та Сигізмундом, що дотримувався прозахідного вектора розвитку князівства, яка переросла в громадянську війну, в якій остаточно перемогла партія Сигізмунда. Західні українські землі увійшли до складу Польщі як Руське і Подільське воєводства, боярам надали ті самі права, що були у польської шляхти, містам місцеве самоврядування — магдебурзьке право.

      З початку XVI століття триває московсько-литовський конфлікт за руські князівства. У битві під Оршею було тимчасово зупинене просування московщини на захід.